Згадуючи сині Карпати, чарівні
смереки, сумуючи за шумом гірської річки, біля якої зростала, Ганна не зрадила
своєму захопленню. Будівництво хати, робота, господарство,сімейні клопоти майже
не залишали часу для жінки знаходила час хоча б для декількох стібків.
Згодом з’явилися діти – донька та
син. Донька Леся весь час була поруч і потихеньку теж стала братися за голку.
Час робив свою справу, вона стала вправною як і мама.
Минув час, підросла Леся зустріла
хлопця Миколу, побралися, так з’явилася родина Златових. Народився син – Артур.
Родина продовжувала сімейні
традиції – вишивали всі.
Багато подружніх пар стало на вишиті рушники створені руками родини Савета
– Златові. Скільки з’явилося ікон, портретів, суконь, сорочок – не злічити.
Чоловіки цієї родини мають свої обов’язки – вони сортують за кольорами нитки,
розплутують їх, змотують в клубки. Розпускають старі речі на гори ниток і знову
змотують в клубки. Так зростаючи серед нескінчених куп ниток і Артур взявся за
голку. Спочатку вишивав маленькі картинки, згодом став створювати більш складні
роботи, які посіли почесне місце серед маминих і бабусиних шедеврів.
Неодноразово родина приймала участі у різноманітних конкурсах та заходах.
Так у 2011 р. Артур став переможцем конкурсу родинної творчості « Знай і
люби свій рідний край ».
У 2012р. переможець регіонального рівня Всеукраїнського конкурсу « Податки
очима дітей » де посів I місце, був нагороджений дипломом і подарунком.
Неодноразово нагороджений подяками та грамотами. Як виконавець побутово –
ужиткового мистецтва.
Вся родина Савета – Златових була нагороджена грамотами районного огляду
самодіяльності художньої творчості. Є постійними учасниками місцевих, районних
та обласних заходів, виставок.
У 2014 році нагороджені грамотами та кубком, як учасники обласного огляду
колективів родинної творчості « Сімейне коло ». Були запрошені на прямий ефір
обласного телебачення, на телепередачу « Розмова на тему… »
У квітні 2015р. родина взяла участь у обласній виставці декоративно –
прикладного мистецтва в музеї Верещагіна у м. Миколаєві. Нагороджені грамотами
за активну участь у виставці художніх виробів творчих родин « Єдина родина»
наймолодшому Артуру вручили подарунок.
Багато робіт розійшлися за кордон. Особливо важливими для Ганни є ікони,
які вона створює на полотні.
Донька захоплюється портретами, вишиває їх з фотографій, також багато
сучасних аксесуарів, створено її руками.
Чоловіки незмінно сортують нитки. Так і живуть, творять та надихають інших
на прекрасне.
Сідень Валентина
Василівна
Народилася 29 серпня 1958 року в смт. Арбузинка. Навчалася і закінчила ЗСШ
№2.
Багатогранна творча натура. Колись мріяла стати журналістом. Але ця
професія не стала її долею. Бог повів її стежиною де згодився математичний
склад її розуму. А інші таланти залишив їй на захоплення. Вона – сильний
математик, досконало знає комп’ютер, працювала начальником і заступником
пенсійного фонду району. Зараз на заслуженому відпочинку.
В сім’ї Валентини Василівни шили і вишивали мама, сестра Людмила тому і її
передалося їхнє захоплення. Любить вишивати квіти, тварин, різні візерунки,
техніка вишивання – хрестик. Валентина Василівна також використовує монохромну
вишивку, щоб передати всю красу і яскравість тієї чи іншої картини.
Бог дав її професію, а припас для неї ряд чудових дарів, які приносять
радість і естетичну насолоду не лише їй, а й тим людям які до її творчості
торкаються душею.
Валентина Василівна професіонал. Вона багатогранна цікава людина. Без її
робіт не проходить жодна мистецька виставка селища та району.
Рябуха Олександра
Володимирівна
Народилася 8 квітня 1954 році в с. Семенівка Арбузинського району
Миколаївської області. Навчалась і закінчили Семенівську ЗСШ.
Талант вишивальниці в неї від Бога. І хоча вона не з дитинства займається
рукоділлям, але за той час відколи вишиває, майстерність її досягла найбільших
вершин. Бо все це її перейшло від мами Ганни Іванівни Литовченко, яка вишивала, плела мереживо і шила. Вона була знатною
майстринею села. Вишивкою Олександра Володимирівна почала займатись з 2009
року. Працювала в Арбузинському районному
суді секретарем судових засідань. З виходом на пенсію захоплення
вишивкою стало сенсом всього її життя. Рушники, ікони, серветки, картини, одяг
– все це справжні витвори мистецтва бісером.
Серед робіт які вишиті майстринею є картина на якій вишитий бісером Гімн
України. Тридцять п’ять тисяч бісеринок прикрасили головну пісню нашої країни.
Також справжньою гордістю майстрині є вишита блузка. Це творче досягнення її
справжній шедевр.
Олександра Володимирівна порівняно недавно увійшла в кагорту знатних
майстринь нашого району. Але вона в числі найкращих, її робото настільки гарні
неповторні, що неможна відвести від них погляд.
Середенко Алла
Вікторівна
Народилася 31 січня 1960 року в смт. Арбузинка.
Навчалася і закінчила ЗОШ № 2.
Навчалася в Миколаївському коледжі культури. Працює в
Арбузинській РДБ завідуючою відділом обслуговування дітей. Любов до в’язання передалося
через матусю Олену Валентинівну, вже в 7 років Алла Вікторівна навчилась в'язати
гачком та спицями.
Онищенко Катерина
Анатолівна
Народилася 28 серпня 1989 року в
смт. Арбузинка. Навчалася і закінчила Арбузинську ЗОШ №2 а також Миколаївську
філії Київського університету культури і мистецтв.
Працює в Арбузинській ЦРБ
бібліотекарем відділу обслуговування. В родині в’яжуть мама, тітка, вони їй
привили любов і бажання до ручного в’язання спицями та гачком. Катерина
Анатолівна вже сама « обв’язує свою сім’ю », а нещодавно долучилася до вишивки.
У її колекції вже є вишиванка, яку вона вишила для мами, чоловіча сорочка,
рушники, серветки, портрет маленького синочка Дані.
Розглядаючи орнаменти вишивки
молодої майстрині, відчувається гармонія кольорових сполучень, у кожному узорі
глибока змістовність. Адже в її вишивці, відображається заповітна мрія на краще
майбутнє, прагнення до краси. За допомогою лише голки й нитки на простому
полотні в Катюши народжуються неперевершені узори вишивок.
Наше життя – це біле полотно, на
якому доля мережить свій візерунок. Тож нехай на полотні молодої, вродливої
майстрині переплітаються радісні блакитні кольори і вічними будуть символи
здоров’я, достатку, щастя, злагоди та миру.
Антоненко Ольга Миколаївна
Народилася 14 травня 1954 року в
смт. Арбузинка. Після закінчення Арбузинської ЗОШ №2 почала навчаться до
Одеського технічного училища в групу кухарів – пекарів для плавскладу. По
закінченню училища була направлена в Латвійське пароходство, де їх розподілили
по суднах. 10 років плавань по морях і океанах. В 1982 році Ольга повернулась і
зробила зупинку в тихій гавані – Арбузинка. Любов до вишивання їй передала
старша сестра Зоя. Вона почала придивлятись до її робіт. Та втілення в життя
захоплення відбулось в Моршині де вона відпочивала. Їй пощастило зустрітися з
жінкою з голки якої виходили справжні шедеври. Вона попросила поділитися своєю
майстерністю. Після цього знайомства вона захопилася вишивкою всерйоз. З часом
Ольга Миколаївна освоїла вишивку і бісером.
Чи рушник, чи картина, вишиті
нитками чи бісером – ніби живі. Ось вишиті мальви, ромашки і маки. Дивишся на
них і хочеться торкнутися до них рукою і впевнитись чи живі ? А ось ікона Божої
матері з немовлям. Хочеться перед нею скласти руки і попросити здоров’я.
Скільки узорів – скільки кольорів, всі кольори веселки. На рушниках долі
людські: печалі і радості, і звичайні весільні рушники, які як реліквія
передаються своїм дітям та онукам а яскраві роботи – ікони – захоплюють дух.
Роботи Ольги Миколаївни побували на багатьох виставках районних та обласних.
Бєлік Тетяна Степанівна
Народилася 18 січня 1957 в селі Трикрати Вознесенського району. Тетяна
Бєлік – вишивальниця вже років 15 вона займається улюбленою справою. Для неї це
не лише хобі, а й справа всього життя яку вона любить і намагається у свої
роботи вкладувати душу. Творчі роботи Тетяни Степанівни – це стан її душі. В її
руках голка творить прекрасне, витвори від яких неможна відвести погляду. Із
виходом на заслужений відпочинок часу стало більше. Вишивка для неї як бальзам
на душу, коли вона бере до рук вишивку то поринає у чарівний світ творчості,
неповторний, багатогранний.
Картини, вишиті нею, випромінюють світло, тепло дають надію на родинне
щастя на безмежну материнську любов. У неї – безліч робіт, виконаних різною
технікою але найдорожча для неї картина це « Портрет онука ». Монохромна
вишивка, а яка майстерність, що здається дитина зараз поверне голівку і
засміється.
У Тетяни Степанівни безліч робіт і всі вони виконані майстерно, з душею, що
вони так просто не відпустять від себе, змусять милуватися і захоплюватись.
Сідень Тетяна Григорівна
Народилася 24 лютого 1952 році. Закінчила Арбузинську ЗОШ №1, а також після
школи закінчила Мігійовський сільськогосподарський технікум. Працювала в
управлінні пенсійного фонду району. Любов до вишивки в неї від мами – Зінаїди
Іллівни. З виходом на заслужений відпочинок часу стало більше тож кожна вільна
хвилина – присвячена вишивці.
Тетяна Григорівна вишиває бісером. Скільки тепла, любові й радості в кожній
бісеринці. То неоціненні скарби, то диво чудове – рукотворні її ікони.
Вишивання ікон бісером для неї це заняття захоплююче, цікаве, але при цьому, ще
й дуже копітке, можна сказати що ювелірне.
Картини, вишиті бісером майстринею чарують нас різноманіттям тем
завершеністю сюжетів, надихають і зацікавлюють своєю творчістю. А скільки
краси, любові, терпіння, ніжності і майстерності в майстрині Тетяни Григорівни
Сідень.
Немає коментарів:
Дописати коментар