Вміння + талант + хобі

ВИШИВАННЯ – ТО  МОЄ ЖИТТЯ

Моя Україна, моя солов’їна!

       Хай не перев’яне вишиття  твоє!

                                                                               Л. Пшенична

10 листопада  2023 року в Арбузинській центральній бібліотеці  відбулася зустріч майстринь-вишивальниць нашої громади «Вишивання – то життя моє», присвячене Міжнародному Дню вишивальниць, який міжнародна спільнота відзначає з 2013 року.

Свято створене для того, щоб вклонитися  мистецтву ручної вишивки та наголосити на важливості збереження цього стародавнього мистецтва.

І сьогодні в залі бібліотеки зібралися творці прекрасного, берегині української вишивки, талановиті майстрині – вишивальниці  зі своїми неперевершеними роботами. Руки цих трудівниць  дійсно не знають втоми: завжди тримають голку і нитку, з під яких на полотно  лягають  неповторні узори , що сплітаються в радість і журбу, віру і надію, любов і жагу до життя.

Справжньою окрасою свята  стала виставка – презентація вишитих робіт сільської талановитої жінки, жительки нашого селища, самородка Віри Володимирівни Потюрило.

Малювати і  вишивати   навчила Віру мама Тетяна Оксентіївна.  І попри всі життєві труднощі  Віра Володимирівна знаходила час для улюбленого заняття.

Нажаль, Віра Володимирівна відійшла у вічність, але її талант, творчість залишилися в прекрасних роботах. А на цю зустріч прийшли її доньки Олена та Лілія. Вічнозелене дерево народної творчості збагачується  в наш час новими паростками . І так хочеться, щоб це дерево квітувало ще багато поколінь. Тому Арбузинська центральна бібліотека  започатковує створення народознавчої світлиці «Перлини Арбузинських майстринь» з метою збереження та популяризації національної культури,творчості наших земляків. Доньки Віри Володимирівни Потюрило   виявили бажання подарувати в  світлицю частину робіт матусі.

Емоційно, у теплій і дружній атмосфері відбулася ця зустріч.

І завжди варто пам’ятати хто ми і звідки родом, де наше коріння, не забувати народне мистецтво, цінувати та передавати його із покоління в покоління.

Роботи ПОТЮРИЛО ВІРИ ВОЛОДИМИРІВНИ

Роботи СІДЕНЬ ТЕТЯНИ ГРИГОРІВНИ

Роботи СІДЕНЬ ВАЛЕНТИНИ ВАСИЛІВНИ

Роботи РЯБУХИ ОЛЕКСАНДРИ ВОЛОДИМИРІВНИ

Роботи ДЕЙНЕГИ МАРІЇ ІВАНІВНИ

Роботи ДРОЗДОВОЇ ЗОЇ МИКОЛАЇВНИ

Роботи ЛОЗОВІЦЬКОЇ СВІТЛАНИ АНАТОЛІЇВНИ

Роботи АНТОНЕНКО ОЛЬГИ МИКОЛАЇВНИ

Роботи НАГОРНОЇ АННИ ВІКТОРІВНИ

МАЙСТРИНІ НАШОЇ ГРОМАДИ

Свій високий художній смак, талант, творчість з великим задоволенням демонструють відомі майстрині нашої  громади.

ЗНАЙОМТЕСЬ! 

смт АРБУЗИНКА

с.НОВОКРАСНЕ

ВИШИВАНКО МОЯ, Я З ТОБОЮ ПОВСЮДИ!

18 травня 2023 року українці відзначать День вишиванки  - свято нашого національного одягу. Українці пишаються своїми вишиванками та передають їхні традиції з покоління в покоління.

Арбузинська центральна бібліотека до Дня вишиванки провела  вечір вшанування «Я душу одягну у вишиванку», присвячену талановитим людям, які відроджують, примножують, зберігають традиції та культурні  цінності нашого народу.

З нагоди свята в бібліотеці була організована виставка   робіт майстринь-вишивальниць Арбузинщини, на якій були представлені  творчі шедеври Антоненко О.М.,  Дроздової  З.М., Бєлік Т. С., Дейнеги М.І. , Рябухи О.В., Сідень В.В., Сідень Т.Г., Лозовіцької С.А., Нагорної А.,Черешні Т.І. з Арбузинки та Лободи Г.А., Вольської  І.О., Тодосенко О.М., Драної Г.М. з села Новокрасне. 

                                          Роботи Сідень Валентини Василівни

                                                            

                                                 Роботи Бєлік Тетяни Степанівни

Роботи Рябухи Олександри Володимирівни

                                                          

                                               Роботи Сідень Тетяни Григорівни

                                                       

                                            Роботи Лозовіцької Світлани Анатоліївни

Роботи Дроздової Зої Миколаївни

                                                      

                                              Роботи Антоненко Ольги Миколаївни

Роботи Дейнеги Марії Іванівни

                                                      

                                                Роботи Черешні Тетяни Іванівни

                                                            

                                                   Роботи Нагорної Анни

Роботи Лободи Ганни Андріївни

                                                            

                                             Роботи Вольської Ірини Олексіївни

                                                       

                                              Роботи Тодосенко Ольги Михайлівни

                                                      

                                              Роботи Драної Галини Михайлівни

ЗАКОХАНІ В МИСТЕЦТВО ВИШИВКИ

Існують десятки захоплень, якими займаються люди у вільний час. І це захоплення часто переростає у великий талант. Ця сторінка знайомить з нашими талановитими односельцями.

Приєднуйся і розкажи про свою улюблену справу.

Вишиванка – одна із найдавніших традиції українського народу. Самобитьність, різноманітність, художня витонченість композицію зачаровує, наче дивна мелодія.

Радує те, що в Україні мистецтво вишивання не йде в занепад, а навпаки, розквітає розвивається поповнюючи скарбницю національної культури. У вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, що її творила, краса природи, полохливий світ думок майстринь, їхні сповідання на кращу долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених візерунком нитки й голки. Зберігаючи тісний зв'язок з традиціями народної творчості, минулого, народне мистецтво набуває нового змісту, нових якостей і рис сьогодення.

У розмаїтті українського декоративного мистецтва, художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості.

Закохані в мистецтво вишивки і у нас на Арбузинщині. В нашому районі є майстрині, що славляться оригінальною вишивкою. Українські рушники, вишиванки, картини, завіски, подушечки, одяг відомі далеко за межами району та області. На цих шедеврах – вишивках ми бачимо спорідненість символіки України, єдність світосприйняття, що втілилася у магічних узорах – оберегах. Сьогодні письменники – краяни оспівують у своїх творах майстринь – вишивальниць.

Я бачив руки ці на полотні.

Де образ серця вишивався ними і ніжне світло

сонця у вікні нитками лилось біло - золотими

Багато вас у рідній Арбузинці є

Картини пише, вишиває і плите по краплі, намистинці і

сніжинці і змахом пензля творить диво те

                                                                   В.Г. Поплавський

Поки є небайдужі люди, не піде у забуття мистецтво умільців нашого краю, творців прекрасних візерунків. Відлітають роки, минають віки, змінюється мода, але ніщо не затьмарить краси вишитих речей.

Цей бібліографічний нарис ознайомить Вас з талановитими вишивальницями Арбузинщини та їх творчістю.

Дроздова Зоя Миколаївна

Народилася 2 листопада 1946 році в смт. Арбузинка. Закінчила 11 класів Арбузинської ЗОШ №2. Займатися вишивкою почала ще в шкільні роки. Все своє життя Зоя Миколаївна працювала у відділі зв’язку почти і все життя її супроводжувало бажання вишивати. А з виходом на пенсію це заняття стало сенсом всього життя. Любить вишивати ікони, рушники, картини: техніка вишивання « хрестик ». В кожній її роботі – прослідковується відображення душі майстрині. Закінчивши буденні справи, взявши за гонку Зоя Миколаївна вишиває шедеври. Милують око витвори мистецтва, які відрізняються своєю тематикою і яскравими кольорами, радують око і тішать серце.

Картини, рушники, ікони, вишиті нею, випромінюють світло, тепло, надію на родинне щастя, та безмежну материнську любов. Вона впевнена: « Любов до рідних – найважливіше людська цінність… ».

Коли вишиваєш – то відчуваєш гордість за свій рід, свій талановитий  український народ, свою славну Україну.

Дейнега Марія Іванівна

Народилася 14 листопада 1952 року в м. Донецьк. Разом з батьками переїхали в 1958 році в смт. Арбузинка Миколаївської області. Ще з дитячих років у Марії Іванівни проявилась любов до рукоділля. Вишивати та в'язати навчила мама. Ще з мамою, як наступав вечір, вони вишивали один рушник на двох мама з одного боку, а Маша - з іншого.

Роботи Марії Іванівни дещо відрізняються від її колег по голці. Вона вишиває вміло, майстерно, творить не тільки за допомогою різнобарв’я кольорів, яких може бути  і до ста. А використовує монохромну вишивку де не більше шести кольорів. Її роботи можна розглядати годинами і гадати, чи вони намальовані чи вишиті ?

Багато робіт в майстрині, пов’язаних з котами, це мабуть тому, що вона їх любить.

Картини Марії Іванівни відрізняються від інших своєю несхожістю з іншими, своєю індивідуальністю. Коли вона бере до рук вишивку, всі проблеми всі негаразди зникають, як роса на сонці. І вона опиняється в полоні свого захоплення – чистого, світлого і надзвичайно захоплюючого. Вона творить прекрасне.

Онищенко Раїса Іванівна

Народилася 25 лютого 1946 року в селі Налісні Іркліївського району Черкаської області. Сім’я переїхала до Арбузинки в 1949 році. Вишивали в сім’ї всі: бабуся, мама, почала вишивати і Рая. Пропрацювала Раїса Іванівна все життя телеграфісткою і все життя вишивала. Любить вишивати гладдю картини, рушники. 

Хілівнюк Лідія Трифонівна

Народилася 25 червня 1939 року в селищі Арбузинка. Почала захоплюватися вишивкою ще в 6 років, а пішовши до школи – стала писати і вірші. Любов до вишивки і поезії пронесла через все життя. Любить вишивати картини, рушники, серветки. Орнаменти квітучого селища, одяг – все це кольори веселки. Художня вишивка полонила серце лагідної, тендітної жінки і з роками стала справою життя.

Лідія Трифонівна – не уявляє свого життя без вишивки, кожна вільна хвилина захоплює її любимим заняттям. Коли заходиш в дім господині, то скрізь оком милують вишиті подушки серветки рушники, рушники на стіні, рушник на столі, на кілочку.

Неодноразово вироби майстрині побували на районних виставках.

Сім’я Савети – Златових

Творчий шлях родини розпочався на Буковині. А саме, в Чернівецькій області с. Коритне, де народилася Ганна Георгіївна. З дитинства, зростаючи серед краси рідного краю, серед розмаїття кольорів традиційної вишиванки вчилася ремеслу у своєї мами. Але згодом довелося покинути рідну домівку і приїхати в Костянтинівку. Влаштуватися на роботу, вийшла заміж за Володимира. Так з’явилася родина Саветів.

Згадуючи сині Карпати, чарівні смереки, сумуючи за шумом гірської річки, біля якої зростала, Ганна не зрадила своєму захопленню. Будівництво хати, робота, господарство,сімейні клопоти майже не залишали часу для жінки знаходила час хоча б для декількох стібків.

Згодом з’явилися діти – донька та син. Донька Леся весь час була поруч і потихеньку теж стала братися за голку. Час робив свою справу, вона стала вправною як і мама.

Минув час, підросла Леся зустріла хлопця Миколу, побралися, так з’явилася родина Златових. Народився син – Артур.

Родина продовжувала сімейні традиції – вишивали всі.

Багато подружніх пар стало на вишиті рушники створені руками родини Савета – Златові. Скільки з’явилося ікон, портретів, суконь, сорочок – не злічити. Чоловіки цієї родини мають свої обов’язки – вони сортують за кольорами нитки, розплутують їх, змотують в клубки. Розпускають старі речі на гори ниток і знову змотують в клубки. Так зростаючи серед нескінчених куп ниток і Артур взявся за голку. Спочатку вишивав маленькі картинки, згодом став створювати більш складні роботи, які посіли почесне місце серед маминих і бабусиних шедеврів.

Неодноразово родина приймала участі у різноманітних конкурсах та заходах.

Так у 2011 р. Артур став переможцем конкурсу родинної творчості « Знай і люби свій рідний край ».

У 2012р. переможець регіонального рівня Всеукраїнського конкурсу « Податки очима дітей » де посів I місце, був нагороджений дипломом і подарунком.

Неодноразово нагороджений подяками та грамотами. Як виконавець побутово – ужиткового мистецтва.

Вся родина Савета – Златових була нагороджена грамотами районного огляду самодіяльності художньої творчості. Є постійними учасниками місцевих, районних та обласних заходів, виставок.

У 2014 році нагороджені грамотами та кубком, як учасники обласного огляду колективів родинної творчості « Сімейне коло ». Були запрошені на прямий ефір обласного телебачення, на телепередачу « Розмова на тему… »

У квітні 2015р. родина взяла участь у обласній виставці декоративно – прикладного мистецтва в музеї Верещагіна у м. Миколаєві. Нагороджені грамотами за активну участь у виставці художніх виробів творчих родин « Єдина родина» наймолодшому Артуру вручили подарунок.

Багато робіт розійшлися за кордон. Особливо важливими для Ганни є ікони, які вона створює на полотні.

Донька захоплюється портретами, вишиває їх з фотографій, також багато сучасних аксесуарів, створено її руками.

Чоловіки незмінно сортують нитки. Так і живуть, творять та надихають інших на прекрасне.

Сідень Валентина Василівна

Народилася 29 серпня 1958 року в смт. Арбузинка. Навчалася і закінчила ЗСШ №2.

Багатогранна творча натура. Колись мріяла стати журналістом. Але ця професія не стала її долею. Бог повів її стежиною де згодився математичний склад її розуму. А інші таланти залишив їй на захоплення. Вона – сильний математик, досконало знає комп’ютер, працювала начальником і заступником пенсійного фонду району. Зараз на заслуженому відпочинку.

В сім’ї Валентини Василівни шили і вишивали мама, сестра Людмила тому і її передалося їхнє захоплення. Любить вишивати квіти, тварин, різні візерунки, техніка вишивання – хрестик. Валентина Василівна також використовує монохромну вишивку, щоб передати всю красу і яскравість тієї чи іншої картини.

Бог дав її професію, а припас для неї ряд чудових дарів, які приносять радість і естетичну насолоду не лише їй, а й тим людям які до її творчості торкаються душею.

Валентина Василівна професіонал. Вона багатогранна цікава людина. Без її робіт не проходить жодна мистецька виставка селища та району.

Рябуха Олександра Володимирівна

Народилася 8 квітня 1954 році в с. Семенівка Арбузинського району Миколаївської області. Навчалась і закінчили Семенівську ЗСШ.

Талант вишивальниці в неї від Бога. І хоча вона не з дитинства займається рукоділлям, але за той час відколи вишиває, майстерність її досягла найбільших вершин. Бо все це її перейшло від мами Ганни Іванівни Литовченко, яка вишивала,  плела мереживо і шила. Вона була знатною майстринею села. Вишивкою Олександра Володимирівна почала займатись з 2009 року. Працювала в Арбузинському районному  суді секретарем судових засідань. З виходом на пенсію захоплення вишивкою стало сенсом всього її життя. Рушники, ікони, серветки, картини, одяг – все це справжні витвори мистецтва бісером.

Серед робіт які вишиті майстринею є картина на якій вишитий бісером Гімн України. Тридцять п’ять тисяч бісеринок прикрасили головну пісню нашої країни. Також справжньою гордістю майстрині є вишита блузка. Це творче досягнення її справжній шедевр.

Олександра Володимирівна порівняно недавно увійшла в кагорту знатних майстринь нашого району. Але вона в числі найкращих, її робото настільки гарні неповторні, що неможна відвести від них погляд.

Середенко Алла Вікторівна

Народилася 31 січня 1960 року в смт. Арбузинка.

Навчалася і закінчила ЗОШ № 2.

Навчалася в Миколаївському коледжі культури. Працює в Арбузинській РДБ завідуючою відділом обслуговування дітей. Любов до в’язання передалося через матусю Олену Валентинівну, вже в 7 років Алла Вікторівна навчилась в'язати гачком та спицями.

Онищенко Катерина Анатолівна

Народилася 28 серпня 1989 року в смт. Арбузинка навчалася і закінчила Арбузинську ЗОШ №2, а також Миколаївську філії Київського університету культури і мистецтва.

Працює в Арбузинській ЦРБ бібліотекарем відділу обслуговування. В родині в’яжуть мама, тітка вони їй привили любов і бажання до ручного в’язання спицями та гачком. Катерина Анатолівна вже сама « обв’язує свою сім’ю », а нещодавно долучилася до вишивки. У її колекції вже є вишиванка, яку вона вишила для мами, чоловіча сорочка, рушники, серветки, портрет маленького синочка Дані.

Розглядаючи орнаменти вишивки молодої майстрині, відчувається гармонія кольорових сполучень, у кожному узорі глибока змістовність. Адже в її вишивці, відображається заповітна мрія на краще майбутнє, прагнення до краси. За допомогою лише голки й нитки на простому полотні в Катюши народжуються неперевершені узори вишивок.

Наше життя – це біле полотно, на якому доля мережить свій візерунок. Тож нехай на полотні молодої, вродливої майстрині переплітаються радісні блакитні кольори і вічними будуть символи здоров’я, достатку, щастя, злагоди та миру.

Антоненко Ольга Миколаївна

Народилася 14 травня 1954 року в смт. Арбузинка. Після закінчення Арбузинської ЗОШ №2 почала навчаться до Одеського технічного училища в групу кухарів – пекарів для плавскладу. По закінченню училища була направлена в Латвійське пароходство, де їх розподілили по суднах. 10 років плавань по морях і океанах. В 1982 році Ольга повернулась і зробила зупинку в тихій гавані – Арбузинка. Любов до вишивання їй передала старша сестра Зоя. Вона почала придивлятись до її робіт. Та втілення в життя захоплення відбулось в Моршині де вона відпочивала. Їй пощастило зустрітися з жінкою з голки якої виходили справжні шедеври. Вона попросила поділитися своєю майстерністю. Після цього знайомства вона захопилася вишивкою всерйоз. З часом Ольга Миколаївна освоїла вишивку і бісером.

Чи рушник, чи картина, вишиті нитками чи бісером – ніби живі. Ось вишиті мальви, ромашки і маки. Дивишся на них і хочеться торкнутися до них рукою і впевнитись чи живі ? А ось ікона Божої матері з немовлям. Хочеться перед нею скласти руки і попросити здоров’я. Скільки узорів – скільки кольорів, всі кольори веселки. На рушниках долі людські: печалі і радості, і звичайні весільні рушники, які як реліквія передаються своїм дітям та онукам а яскраві роботи – ікони – захоплюють дух. Роботи Ольги Миколаївни побували на багатьох виставках районних та обласних.

Бєлік Тетяна Степанівна

Народилася 18 січня 1957 в селі Трикрати Вознесенського району. Тетяна Бєлік – вишивальниця вже років 15 вона займається улюбленою справою. Для неї це не лише хобі, а й справа всього життя яку вона любить і намагається у свої роботи вкладувати душу. Творчі роботи Тетяни Степанівни – це стан її душі. В її руках голка творить прекрасне, витвори від яких неможна відвести погляду. Із виходом на заслужений відпочинок часу стало більше. Вишивка для неї як бальзам на душу, коли вона бере до рук вишивку то поринає у чарівний світ творчості, неповторний, багатогранний.

Картини, вишиті нею, випромінюють світло, тепло дають надію на родинне щастя на безмежну материнську любов. У неї – безліч робіт, виконаних різною технікою але найдорожча для неї картина це « Портрет онука ». Монохромна вишивка, а яка майстерність, що здається дитина зараз поверне голівку і засміється.

У Тетяни Степанівни безліч робіт і всі вони виконані майстерно, з душею, що вони так просто не відпустять від себе, змусять милуватися і захоплюватись.

Сідень Тетяна Григорівна

Народилася 24 лютого 1952 році. Закінчила Арбузинську ЗОШ №1, а також після школи закінчила Мігійовський сільськогосподарський технікум. Працювала в управлінні пенсійного фонду району. Любов до вишивки в неї від мами – Зінаїди Іллівни. З виходом на заслужений відпочинок часу стало більше тож кожна вільна хвилина – присвячена вишивці.

Тетяна Григорівна вишиває бісером. Скільки тепла, любові й радості в кожній бісеринці. То неоціненні скарби, то диво чудове – рукотворні її ікони. Вишивання ікон бісером для неї це заняття захоплююче, цікаве, але при цьому, ще й дуже копітке, можна сказати що ювелірне.

Картини, вишиті бісером майстринею чарують нас різноманіттям тем завершеністю сюжетів, надихають і зацікавлюють своєю творчістю. А скільки краси, любові, терпіння, ніжності і майстерності в майстрині Тетяни Григорівни Сідень.