21 лютого представники всіх націй і народностей відзначають Міжнародний день рідної мови.
Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка. Мова – одне з найцінніших надбань, які створили й залишили наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато скарбів, якими пишається наш народ.
В читальній залі Арбузинської районної бібліотеки для дітей 20 лютого пройшло літературне свято мови «О, слово рідне!України слава».Учасниками заходу стали учні 6-8 класів Садівської ЗОШ, члени літературного гуртка « Літературне краєзнавство», разом з вчителем.Шутко В.І.
Ведучі заходу Середенко А.В. і Онищенко К.А. розповіли дітям про історію виникнення Міжнародного дня рідної мови, запросили усіх на слово щире, на бесіду мудру. Говорили, що слово – це те, що дає змогу передати свої почуття, думки, поділитися ними з іншими. Згадали Шевченкове:
«Ну що б здавалося слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує…»
Бібліотекарі зазначили, що рідна мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.
Н а свято рідної мови були запрошені поетеса, член літературного об’єднання «Дар» Ткаченко Н.М. та переможниця конкурсу читців «Сторінками Кобзаря» (2015 – 2016 рр.) та конкурсу «Барви надії»(2017р.) Крижня А.М.
Під час заходу діти поринули у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови, відчули її багатство, мелодійність, красу. Діти з гордістю читали вірші класиків української літератури, скоромовки, прислів’я про мову. Розширили і поглибили свої знання про мову, прийнявши активну участь у мовних іграх «Фразеологічний звіринець», «Мовна плутанина», «Вгадай, що це…», «Словесні конструктори», «Знайди приховані слова», конкурс скоромовок-спотиканок «Хто зможе повторити?», розгадували загадки та кросворди.
До школярів звернулась поетеса Н.М.Ткаченко підкресливши, що мова – це показник існування нації, що поки існує мова, існує народ та зачитала свій вірш про мову «Ода українській мові» із своєї поетичної збірки «З любов’ю до вас».
Крижня А.М.декламувала уривок із поеми Т.Г.Шевченка «Відьма».
В читальній залі книгозбірні оформлено розгорнуту книжково-ілюстративну виставку «Мова-криниця слова і душі», на якій представлено нові книги українських поетів і письменників та кращі зразки вітчизняної літератури.
У залі линув сміх та мелодія українського слова. Все це створювало атмосферу свята та спокою. І на душі ставало неймовірно радісно, що українська мова є.
В умовах, які склалися в нашій країні, українська мова набула особливої ваги – вона стала символом миру і єднання нації. Під час заходу присутні прийшли до висновку, що народ, держава, мова – це поняття не роздільні. Без мови немає народу, і , навпаки, без народу не існує мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар